Kto ukradł jutro
Autorka tekstu: Olga Ptak
Autorka ilustracji: Dominika Czerniak-Chojnacka
Wydawnictwo: Albus
Komplet dwóch książek poświęcony tabu XXI wieku, który nie dotyczy tylko dzieci – dotyczy wszystkich.
W pierwszej czytamy o trudach bycia rodzicem autystycznego dziecka, o skrajnym wyczerpaniu, potwornej samotności i poczuciu uwięzienia. Z drżeniem przyjmujemy do wiadomości, że książki „Kto ukradł jutro” są złączone okładkami, złączone jak rodzic i autystyczne dziecko.
Druga książka to przepięknie i przejmująco zilustrowana przez Dominikę Czerniak-Chojnacką perspektywa autystycznego dziecka.
Już nie zaglądamy do jego domu, nie obserwujemy jego rodziców. Teraz wnikamy do jego głowy, próbujemy zrozumieć odmienność perspektywy, odmienność postrzegania tego samego, wspólnego świata.
Jest to bardzo mocna pozycja i jednocześnie bardzo potrzebna. Edukuje i uwrażliwia. Tom z perspektywą dziecka wydaje się (może we fragmentach) dobrym materiałem do rozmowy z własnym (starszym) dzieckiem, by miało większą potrzebę kreowania świata, który byłby rzeczywiście wspólny.
Хто вкрав завтра
Автор тексту: Ольга Птак
Автор ілюстрацій: Домініка Черняк-Хойнацька
Видавництво: Альбус
Комплект із двох книжок, присвячених табу 21 століття, яке стосується не лише дітей – воно стосується кожного.
У першій ми читаємо про те, як трудно бути батьками дитини-аутиста, про надзвичайну втому, жахливу самотність і відчуття ув’язнення, і тремтимо від усвідомлення, що книги «Хто вкрав завтра» переплетені обкладинками, вони об’єднані, як батьки та дитина-аутист.
Друга – це перспектива дитини-аутиста, яку дуже гарно і зворушливо проілюструвала Домініка Черняк-Хойнацька.
Ми більше не заглядаємо в будинок, де живе хлопець, не спостерігаємо за його батьками. Тепер ми занурюємось в його голову, його внутрішній світ і спробуємо зрозуміти його перспективу, його, відмінне від нашого, сприйняття того самого спільного світу.
Це дуже сильна позиція і водночас дуже потрібна. Це виховує і підвищує нашу чутливість. З перспективи дитини книга здається (можливо, фрагментарно) гарним матеріалом для розмови з власною (старшою дитиною), щоб вона мала більшу потребу у створенні світу, який був би по-справжньому спільний.
